Проблеми вивчення та збереження юдаїки в Україні

Більш ніж дві тисячі років тому в Криму виникли перші осередки юдейської культури.Історія юдеїв України налічує не одне століття. Здавна юдеї та українці жили поруч. По-різному складались відношення цих двох народів на протязі віків. Створена східно-європейськими юдеями своєрідна, унікальна культура не уникла суттєвого впливу сусідньої культури. Вчені, дослідники, етнографи ще мають визначити ступінь взаємопроникнення культур двох народів, що жили поруч.

В сучасній Україні ще зовсім недавно існували чисельні юдейські громади. На початку ХХ-го століття в містечках Галичини, Поділля, Волині юдейське населення, як правило, перевищувало 50 відсотків, а іноді і 80. Юдейської культури в України, культури штетла (юдейського містечка) тепер не існує. Винні в тому трагічні події Голокосту під час Другої світової війни, масові від’їзди юдеїв в міста та за кордон.В села та невеличкі міста Львівської, Вінницької, Хмельницької областей на протязі вже кількох десятиліть час від часу різні юдейські та неюдейські установи фінансують подорожі для всіх тих, кого цікавить історія, культура та побут юдеїв України. В цілому, маршрути пролягають по тих місцях, де сто років тому проходили експедиції видатного етнографа Семена Анського. Він та його колеги зібрали безцінний етнографічній матеріал.Сучасні історико-етнографічні експедиції були зорганізовані, в основному, Інститутом досліджень діаспори Петербурзького єврейського університету. Статті, що містять опис результатів експедиційних пошуків, бібліо- та археологічні дослідження, збору усної історії періодично з’являються в різних наукових збірках, присвяченим темам з юдаїки. Перші експедиції працювали на початку 80-их років. Тоді ще були можливі інтерв’ю з місцевими мешканцями - євреями–носіями мови ідиш. Результати наукових досліджень, фотографії, креслення, описи та обміри синагог, єврейської забудови містечок, єврейських надгробних пам’ятників знаходяться не в Україні. Експедиції останніх років по колишніх штетлах України, які ініціюють різні юдейські установи, скоріше можна назвати туристичними поїздками, ніж історико-етнографічними експедиціями. Але ж і такі мандри приносять певну користь, оскільки учасники, як правило, роблять фотографії тих об’єктів юдейської матеріальної культури, які знаходяться на межі зникнення.В наші часи руйнуються на очах унікальні споруди кам’яних синагог-фортець ХVI-XVIII століть, які захищали не тільки юдейську громаду, але і все містечка в цілому. Стрімко зникають унікальні твори юдейських майстрів по обробці каменю, так як населені пункти, розростаючись, знищують юдейські кладовища з надгробками ХVI-XІХ століть. Одним з найбільш відомих середньовічних юдейських кладовищ України можна назвати вже неіснуюче Львівське кладовище, засноване в 1414 році. Відомо, що там знаходились і більш ранні перенесені туди надгробні стели. Більшість старовинних юдейських кладовищ знищені людьми і часом. Тим не менш, до наших часів збереглись надгробки XVI століття на кладовищах Буська, Сатанова, Меджибожа, Хотина, Шаргорода і багатьох інших колишніх містечок-штетлів. Не рідко рельєфи надгробків-мацевот вражають майстерністю виконання, але і ті, що створені непрофесійними майстрами викликають захоплення цим суто юдейським видом декоративно-ужиткового мистецтва. Епітафії мацевот неодноразово пригортали увагу етнографів, символіка зображень на стелах до цих пір вкрай мало досліджена, хоча на одному і тому самому цвинтарі можна знайти величезну різноманітність художніх мотивів. Така відсутність інтересу визиває застереження, оскільки це все що залишилось від юдейської громади містечка.Вражаючі уяву розписи дерев’яних синагог-пагод Західної України зараз можна побачити тільки в реконструкції Ходоровської синагоги (існувала поблизу Львова) в Тель-Авівському Музеї діаспори (Ізраїль).Колекція юдейських обрядових предметів та ювелірних виробів, яка знаходиться в Музеї історичних коштовностей України (понад 400од.) описана цілком професійно. Але таке положення не в усіх музеях країни. Наприклад, у Фондах Музею історії України знаходиться невелика колекція юдейських обрядових предметів з бронзи, які становлять велику художню цінність. Предмети не експонуються і їх призначення в фондових картках не зазначені. Колекції юдаїки мають краєзнавчі музеї Вінниці, Меджибожа та інших міст.Для професійної роботи з об’єктами юдейської матеріальної культури необхідно володіти такими мовами як іврит, ідиш, бажано арамейською, добре знати тексти ТаНаХу (в україномовній традиції «Старий заповіт»), Талмуду, юдейські класичні тексти. На жаль спеціалістів, які володіють усім масивом знань з юдаїки в Україні дуже мало. Поверхневе знання мов і юдейської традиції часто приводить до грубих помилок. До того ж в наші часи дуже важко знайти фінансування на проведення професійних експедицій в зникаючий штетл.І сьогодні час від часу трапляються несподівані знахідки, які потребують детального вивчення, дослідження, опису, забезпечення умов збереження.Руйнуються старовинні юдейські кладовища, зникають цілі вулиці і окремі будинки, що створювали неповторний колорит патріархального єврейського побуту. Юдейські обрядові предмети, призначення яких ще кілька десятиліть тому знав майже кожен юдей, тепер можна побачити тільки в музеях, та й то, якщо вони потрапили до експозиції. На початку 90-х років юдаїка Музею історичних коштовностей експонувалася в двох залах. Тепер відвідувачі можуть побачити тільки невелику частину колекції.Не визивають жодних сумнівів своєрідність, унікальність архітектури синагог України та єврейської житлової забудови, декоративно-ужиткового мистецтва: обрядових предметів, надгробків-мацевот, оформлення ктубот (шлюбних договорів), рейзеле (прорізних картинок), ілюстрування стародруків та рукописів. Вочевидь на творчості майстрів відобразився багатовіковий досвід мандрів з країни в країну, особливості юдейської історії та побуту. Але, безумовно, найбільшу неповторність, унікальність юдейському мистецтву, юдейській архітектурі надає неухильне слідування трьохтисячолітній юдейській традиції, збереження устоїв юдаїзму.Обрядовими юдейськими предметами можна скористатися тільки в юдейській літургії і ніде більше. В Україні на протязі кількох століть існували ювелірні школи , кожна з яких вирізнялася своїм власним стилем. Юдейська прорізна картинка-рейзеле не схожа на українську витинанку або білоруську вициплянку. Мацевот (надгробки) українських юдейських кладовищ вочевидь самобутні. Для того, щоб переконатися в цьому, досить побувати на старовинних цвинтарях Львівщини, Волині, Поділля.Ще раз хочеться наголосити на тому, що явний брак спеціалістів з юдаїки і уваги до юдейської старовини може призвести до остаточної втрати дуже важливого компоненту культури України.Про діяльність київського Центру досліджень історії та культури східно-європейського єврейства можна дізнатись на сайті цієї установи. При Національному Університеті «Києво-Могилянська Академія» діє дисциплінарна сертифікаційна програма з юдаїки. Думається, що Україні необхідна ще більш плідна, більш перспективна програма по вивченню та збереженню юдаїки .

 Автор статті: Ірина Клімова Зав. відділом. Музей Шолом-Алейхема Музею історії міста Києва.Дата додавання: 19.10.2012